Я, брат, хоть и чертов наркоман, но все равно рэпер - такой крутой, что весь город шатает, когда слышит мои горячие рифмы. Но на этот раз у меня история, которой никто из моих фанатов не ожидал. Я расскажу, как я купил кодеин и откосил от армии. Будет жестко и без компромиссов, так что держитесь, расскажу всю правду, на своем стиле.
Мне всегда было параллельно, что там в армии происходит. Считал это бредом и отказывался соглашаться на такую херню. Но судьба грозила мне службой, и я решил, что пора принять радикальные меры. В общем, мой план был лишь в одном - купить кодеин и залипнуть до утра.
Зная, что закладки можно найти только у настоящих варщиков, я пошел к своему дилеру, которого все называли "Кокс". Этот тип реально знал свое дело, всегда был в курсе новейших трендов в наркотическом мире. Я вошел в его квартиру и сразу заметил, что она была до краев забита всевозможными хардкорными средствами развлечения. Мне даже стало немного жаль, что я не поклонник этого всего, иначе я бы точно нашел себе не одну закладку на весь вечер.
Но меня интересовал кодеин, я хотел понюхать его атмосферу, откушать от запретного плода этой безумной медицины. Я сказал "Коксу" о своих планах, и он только усмехнулся, сказав, что я лох. Но это не остановило меня, я был решен и ничто не могло меня остановить.
"Кокс" достал пачку закладок, разложил их на столе и начал мне описывать, что и как использовать. Он сказал, что кодеин - это настоящая граната, которая врывается в твою жизнь и заставляет тебя видеть все в киноформате. Я уже чувствовал, как адреналин начинает бурлить в моих венах, и я хотел удовлетворить свое любопытство.
Вскоре мы сидели за столом, я выпрямился, напрягся и ухватился за васку кокса. Поднес его к носу и сделал глубокий вдох. Первый вдох был таким же сильным, как первый укус варщика, когда он впервые попробовал выпускать релизы. Я почувствовал, как химвещество нежно облегает мои ноздри и начинает засасывать меня в свой таинственный мир.
Время начало терять свое значение. Я словно погрузился в пучину наркотического экстаза. Все вокруг начало мигать и сверкать, словно я находился в эпицентре грандиозного рэп-концерта. Музыка гремела в голове, а я ставил новый рекорд по хапаниям - не было времени тормозить.
Был только я и мои закладки. Мои фанаты никогда не поверят, что я такой, что я бросил армию ради кодеина. Но я не парюсь, мне по фигу, я свободный человек и никто не может меня заставить делать то, что я не хочу.
Так что, бро, если тебе не нравится, как я живу, то это твои проблемы. Я живу на своем рэповом гребне волны, и никто не может мне указывать, что делать. Мне жаль, что мир слишком ограниченный, чтобы понять наших настоящих ценностей. Но я не в этом мире, я в нашем - мире кодеина и наркотических откосов.
Так что, бро, я завершаю свой рассказ об откосе от армии и покупке кодеина. Надеюсь, тебе было интересно и ты почувствовал всю глубину моего экстаза и свободы. Помни, что жизнь только для тех, кто живет на полную катушку, а все остальные - просто провинциальные лохи.
Хардкор и
наркотики
|
Закладки
|
Варщик
|
Hardcore
|
Понюхать
|
Пыха
|
Медицина
|
Хапнуть
|
Лох
|
Я рэпую этот бит,
На голове мой хит,
Не нужна мне армия,
Я варю свою симфонию.
Закладки в кармане,
Варщик в театре моей души.
Пыха там, пыха здесь,
Медицина - моя главная крыша.
Хапнул кодеин, отдал армии бой,
Лохам там не рады, там у них дурной сырой.
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.